Сила в правді

Архів за день

Квітень 15, 2017

Тернополяни освячують великодні кошики. ФОТО

в Новини

15 квітня, у переддень Великодня, по обіді у тернопільських храмах почали освячувати Великодні кошики.

Хліб, м’ясо, сир, масло, яйця та іншу поживу священики посвячували приблизно кожні півгодини.

Люди приходять до храму здебільшого сім’ями, в тому числі і з малими дітками. І для малечі це особлива подія, адже поряд із великим родинним кошиком, вони посвячують і свій маленький. Після посвячення всі дружно повертаються додому, щоб вже наступного ранку, у світле Христове Воскресіння, розговітися за святковим столом після довгого посту.

Як тернополяни святили паски пропонуємо оглянути у нашому фоторепортажі.

Рахунок пішов на тисячі: подружжя тернополян створює диво-писанки. ФОТО

в Новини

…Писачок — в одній руці, яйце — в другій. Поряд магічно палахкотить свічка. Починається дивовижне перетворення звичайного яйця на шедевр…

Той, хто вперше бачить писанки тернопільського подружжя Цікалів, вельми… дивується, бо важко повірити, що філігранно виконані віртуозні лінії та знаки на них — рукотворні… Причому намальовані не традиційним для писанкарів інструментом — писачком, а… звичайним пером! “Працювати у такій техніці важче, – каже пані Леся, – зате лінії виходять тоншими і результат роботи – витонченіший…”

Скільки помережаних візерунками диво-писанок вийшло з-під рук, чи то пак, з-під пера майстрів за майже чверть століття (!), що вони займаються писанкарством, неможливо і полічити — рахунок пішов уже на тисячі… “Тисяч три-чотири, мабуть, набереться, — каже пан Юрій. — Хоча усе створене за цей час, звичайно ж, не збереглося – багато робіт подарували, деякі продали, чимало наших писанок помандрували у приватні колекції за кордон – свого часу вони експонувалися у Хорватії, Бельгії, США, Канаді, вистачає їх і у тернопільських музеях…”

Сказати, скільки людей завдяки талановитим майстрам навчилися писати писанки — також важко: опанувавши та “засмакувавши” процес створення рукотворного дива, пані Леся та пан Юрій на своїх майстер-класах залюбки долучають до нього усіх охочих. “Скажу чесно, ми навіть задумувалися над тим, щоб облаштувати свій музей писанок і відкрити у Тернополі школу писанкарства, — каже пан Юрій, — проте самотужки, без допомоги небайдужих до мистецтва меценатів, нам не впоратися…”

Подружжя інженерів понад чверть століття створює писанкові шедеври

“Свою першу писанку я побачила “вживу”, уже… намалювавши її, — пригадує пані Леся. – За освітою ми з чоловіком інженери. Я — хімік, Юрій — механік. Працювали у проектному інституті, а на початку 90-их, коли усе розлетілося, в одну мить залишилися без роботи і без грошей… Якось я випадково натрапила по телевізору на сюжет про писанкарство, захотілося і собі спробувати. Тим більше, що мала доброго “вчителя” — Юрій умів розписувати писанки, бо цим мистецтвом добре володіли і його мама, і бабуся… І з того пішло-поїхало: вже у 1993 році на своїй першій персональній виставці ми представили більше 300 писанок!”

Якихось особливих секретів у писанкарській справі, каже пані Леся, немає. Головні її “складники” — терпіння і натхнення. І тоді, “набивши руку”, замість звичайного курячого яйця отримаєте розписаний шедевр. Зрештою, чому лише замість курячого? Подружжя пише писанки і на страусиних яйцях, а найбільше робіт – на гусячих. “На них і розігнатися є де, і фарбу вони краще вбирають, тому писанки виходять яскравішими, — каже жінка. – І хоча підготувати гусяче, а тим більше страусине яйце до розпису вимагає більше часу і зусиль, все ж результат вартий того…” Що найдивовижніше — двох однакових писанок серед робіт майстрів не знайти! “Писанку неможливо повторити, як не старайся, — каже пані Леся. — Бо ж і лінії можуть лягти по-іншому, і те, як саме яйце сприйме фарбу…” Нестримні лінії безконечника, хвильки, складне плетиво орнаментальних стрічок творять таку динаміку руху, що, здається, – писанка крутиться. Знаки на писанках знайомі, але їх добір, стрункість ліній, майстерність виконання — неперевершені… І якщо на створення однієї помережаної візерунками писанки у майстрів іде до 10 годин праці, то, повірте, і розглядати-розшифровувати її можна також безкінечно довго!

Різновидів писанок є чимало: і класичні традиційні, і крапанки, і дряпанки, хтось робить мальованки… А ще, розповідає пан Юрій, із яйця можна зробити своєрідні… “витинанки”! Їх повітряна легкість просто вражає. Що стосується техніки виготовлення, то вона нескладна, — каже чоловік. — Це так звані писанки у техніці наскрізного витравлювання… Головне — мати бажання, час і терпіння…

Як тернопільські писанкарі на всеукраїнському конкурсі перемогли

За що б талановите подружжя не бралося, усе їм вдається: торік вони вперше взяли участь у всеукраїнському Фестивалі писанок, розмалювавши – цього разу уже фарбами – метрові писанкові заготовки і… стали переможцями у номінації “авторська писанка”!

“Коли людина у пенсійному віці, її непросто чимось здивувати, — усміхається пан Юрій. — Життя моє було багатогранне і насичене. В молодості займався веслуванням на байдарках (майстер спорту). За плечима — гірські походи в Тянь-Шані і Саянах, сплави по гірських ріках, веслування на морських ялах. Нині бігаю марафонські дистанції, пасічникую і вже 30 років пишу писанки. А здивувався, коли ми з дружиною посіли перше місце на фестивалі “Писанка’2016”. Я вперше взяв в руки пензля і вперше малював художніми фарбами. Крім того, я — дальтонік і погано розрізняю кольори, а їх відтінки зовсім зливаються — стають сірими, тож кольоровою гамою моєї писанки керувала дружина. І ось так, завдячуючи їй, у сімейній зв’язці, я й досяг успіху. Ось такий наш сімейний тернопільський тандем…”

“Я прихильниця традиційних символів у писанкарстві, — зазначає пані Леся. — На писанках нема нічого випадкового: кожна крапочка, рисочка, хвилька має своє символічне значення. У кожного з них своє призначення, а комбінація їх — це ніби своєрідне послання. Я завжди стараюсь різними комбінаціями символів створювати неповторні візерунки на поверхні яйця. За таким принципом була намальована і ця писанка, яка, несподівано для мене, стала однією з найкращих на фестивалі. Несподіванкою стало й те, що перше місце довелось поділити зі… своїм чоловіком.

Для нашого подружжя писанкарство нині є передовсім духовною потребою. Писанкарство — це і філософія, і стиль життя. Творити усією родиною у злагоді та любові – найкращий дарунок долі, що і є найщасливішою миттю життя…”

Нині ми просто купуємо наклейки, наліплюємо їх на яйце і вважаємо, що маємо писанки. І не треба бавитися з воском, писачком, барвниками… Однак процес творення писанки — це зовсім інші емоції, інші відчуття. Це — наче молитва… Коли берете у руки звичайне біле яйце, додайте до нього пломінчик свічечки, дрібку бджолиного воску, трішки терпіння, Божого благословення і витворите ось таке диво, як писанка… А на Великдень, коли свята водиця скропить кошик з паскою, усміхнеться до нас веселковими кольорами писанка. І на душі посвітлішає, бо “Воістину Христос Воскрес!”.

Джерело: НОВА Тернопільська газета

“Пасхальної надії та великодньої радості тобі, український народе!” – послання архиєпископа Василія

в Новини

Всесвітліші і всечесніші отці, преподобні брати і сестри у монашестві, брати семінаристи, дорогі брати і сестри у Воскреслому Христі – вірні Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, Кам’янець-Подільської єпархії та всієї митрополії.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

«Святкуймо перемогу над смертю, знищення аду,

іншого життя вічного початок,

і, радіючи, оспівуймо того, хто це вчинив,

– єдиного благословенного отців Бога і препрославленого»

(Канон Пасхи, пісня 7)

Таїнство Воскресіння Божого Сина відбувається у таємниці запечатаного гробу. Ця таємниця між Отцем та Сином, що сповнив діло відкуплення в досконалому послусі Отцеві. Символом цієї тайни є тиша, якою позначений увесь характер Богослужіння у дні, що передують Великодню. У цій тиші ми намагаємося доторкнутися до таїнства Воскресіння, в якому Господь Ісус Христос простелює кожному з нас шлях до життя нетлінного, над яким смерть більше не панує, оскільки причина смерті – гріх – переможений Жертвою Христа.«Зійшов ти, Христе, в глибини підземні, і розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених, і на третій день, як із кита Йона, воскрес ти із гробу» (Пісня 6). Воскресіння є таїнством не тому, що Бог хоче щось від нас приховати, а тому, що наш земний розум є обмеженим, аби пізнати ту нову дійсність Життя Вічного, що наступає після воскресіння Ісуса. Господь Бог бажає з нами поділитися цією правдою та об’являє її у численних праобразах протягом усієї історії спасіння.

Господній Перехід від смерті до Життя, який є нашою істинною Пасхою, сповняє весь людський рід надією, яку Бог у своєму милосерді дарує усім нам. Ця надія стає джерелом нашої радості у ці світосяйні святкові дні. Це надія для кожного, хто отримує свідчення Божої Любові, – свідчення Бога, котрий не хоче нашої смерті, але нашого життя, що не матиме кінця. Це також надія для наших рідних, котрі випередили нас у вічності, та вже увійшли в обітницю Воскресіння, за яких молимося у ці великодні дні.

У цей, 2017 рік, головною темою для нашої Церкви Синод єпископів визначив тему дияконії – жертовного служіння ближньому. У відкупительній жертві Христа знаходимо найкрасномовніший приклад такого служіння. Він віддав своє життя за багатьох, аби визволити нас від кайданів смерті. Він направду послужив усім нам, котрих цим визнав своїми ближніми. Його жертва є ключем для розуміння жертовності наших співбратів, що віддають життя за нас, своїх ближніх, у протистоянні агресору, який жадає нашого поневолення. Так само, як жертва Христова була Богом винагороджена перемогою над смертю – Воскресінням, подібно і жертва багатьох синів та дочок українського народу Господь винагородить перемогою над зазіханнями агресора. Влада зла є дочасною, як дочасною була влада смерті.

Всі, хто позначений печаттю хрещення в ім’я Ісуса, отримав особливе покликання бути свідком пасхальної надії, яку дарує Воскреслий. Приклад такого незламного свідка знаходимо в особі Патріарха Йосифа Сліпого, 125-ту річницю народження якого вшановуємо цього року. Довгі роки тюремного ув’язнення не змогли викорінити з його серця цієї надії. Попри всі труднощі він, ведений Провидінням Божим, залишався вірним свідком надії у воскресіння переслідуваної Української Греко-Католицької Церкви та нашої поневоленої Української держави. Бог покликав його до себе завчасно, так що він особисто цього не побачив за часів свого земного життя, проте всі ми стали свідками сповнення тієї обітниці. Бачимо, що Бог не залишає без винагороди жертовність та незламну відданість правді. У цей світлий день Воскресіння надихаймося прикладом таких великих свідків як патріарх Йосиф. Подібно до жінок мироносиць несімо радісну вістку про Воскресіння Господа, про перемогу життя над смертю.

Цього року відзначаємо також 150-ліття коронації Зарваницької ікони Матері Божої. На Всеукраїнську прощу, яка буде відбуватися 15-16 липня, очікуємо приїзд достойних гостей, серед яких буде блаженніший патріарх Святослав та префект Конгрегації у справах Східних Церков з Ватикану кардинал Леонардо Сандрі.

Дорогі у Христі! Сьогодні заношу цю радісну звістку про Воскресіння Ісуса у кожну українську родину, щоби Воскреслий зцілив усі рани, заподіяні гріхом та смертю і перетворив смуток на радість. Особливо єднаюся з тими, хто відірваний від власної родини, та відчуває присмак смутку, переживаючи ці Великодні дні. Це передусім воїни на передових позиціях та наші рідні, що знаходяться за кордоном. Причиною вашої відсутності сьогодні є вірність своєму обов’язку і жертовна любов до своїх родин та ближніх. Пам’ятайте, що цей смуток є дочасним і промине, як проминув морок гробу, поглинутий світлом Воскресіння. «Твоїм воскресінням Христе, ти полонив ад і воскресив людину, тож сподоби нас чистим серцем тебе оспівувати і прославляти» (Стихира Пасхальна Утрення).

Пасхальної надії та великодньої радості тобі, український народе.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

† ВАСИЛІЙ (Семенюк),

архиєпископ і митрополит

Тернопільсько-Зборівський,

адміністратор Кам’янець-Подільської єпархії

Бійці АТО отримали великодні подарунки від голови Тернопільської облради Віктора Овчарука. ФОТО

в Новини

За традицією напередодні великих християнських свят керівництво області вітає наших захисників, виїжджаючи у зону проведення АТО.

Голови обласної ради Віктор Овчарук та облдержадміністрації Степан Барна побували на Луганщині. Із прийдешніми Великоднем вони вітали бійців Національної Гвардії України, зведеного батальйону «Тернопіль» Головного управління Національної поліції Тернопільської області та військовослужбовців окремої артилерійської бригади ЗСУ.

Очільники області, окрім щирих слів поздоровлень з нагоди свята Воскресіння Господнього від себе особисто та усіх мешканців Тернопільщини, передали захисникам необхідні запчастини для ремонту техніки, яка у зоні проведення антитерористичної операції вкрай необхідна для належного виконання службових обов’язків, а також продукти харчування, солодощі та усе для великоднього кошика.

«Сьогодні сміливо можна констатувати, що армія цілком забезпечена, а у військовослужбовців є належні умови перебування, екіпірування та харчування, – наголосив голова обласної ради Віктор Овчарук. – Звичайно, інколи терміново необхідні чи то запчастини, чи то інші речі. Власне завжди перед поїздкою до наших захисників довідуємося, що є найбільш необхідним і намагаємося завжди виконати їхні прохання. А перед Великоднем, звичайно, привезли пасочки, щоб вони відчули дух свята та почували себе, як вдома».

Бійці висловили щиру вдячність за те, що пам’ятають про них мешканці Тернопільщини і в будні, і у свята.

Підприємство “Бучачагрохлібпром” вдвічі збільшило посіви соняшника

в Новини

Тиждень тому ТзОВ “Бучачагрохлібпром” розпочало посів соняшнику та кукурудзи. І хоч цього року весна виявилась холодною, всі необхідні роботи планують завершити до Великодніх свят.

– Через несприятливу погоду посіви кукурудзи припинились на два дні. На разі всі роботи відновлені, але масштабно вони розпочнуться вже після того, як завершимо посіви цукрового буряку. Цього сезону ми збільшили посів соняшнику в два рази. Минулого року цієї культури було засіяно 2,5 тисяч гектарів, а цього року – 4 980 гектарів. Також, засіємо 4 800 гектарів кукурудзи, – зазначає заступник директора з рослинництва ТзОВ “Бучачагрохлібпром” Тарас Швець.

За його словами, окрім кукурудзи та соняшнику в підприємстві ще повинні висіяти тисячу гектарів сої:

– В нас вже зернова група закінчена. Ми ще маємо 1000 гектарів сої, її плануємо посіяти за три дні. Соя – це теплолюбна культура, тому якщо добре піде і погода посприяє, то її ще до свят маємо встигнути посіяти. Будемо орієнтуватись на прогноз погоди.

Мариновського остаточно позбавили впливу на тернопільський футбол

в Новини

У Страстну п’ятницю, 14 квітня, відбулися засідання виконкому та конгресу Федерації футболу.

Рішенням виконкому Тернопільська обласна федерація футболу (керівник – Володимир Мариновський) виключена зі складу ФФУ. натомість Федераціч футболу Тернопільської області (керівник – нардеп від БПП Тарас Юрик) включена др складу ФФУ. За повідомленням головного редактора тижневика “Футбол” Артема Франкова обидва рішення членами виконкому проголосовані одноголосно.

Таким чином, багаторічний голова ТОФФ Володимир Мариновський остаточно позбувся впливу на тернопільський футбол. Тепер футбол на Тернопільщині перейде під цілковиту опіку президентської партії. Новий голова федерації є формальним керівником облорганізації БПП. У футбольних колах вважають, що причетність до президентської політсили допомогла Юрику провести бліцкриг з усунення Мариновського від влади в тернопільському футболі. Ключового для нього стала підтримка президента ФФУ Андрія Павелка, який є одним з чільних діячів БПП. Не зумівши добитися визнання у рамках існуючої ТОФФ, Юрик не розгубився. Була створена абсотно нова громадська структура, що отримала назву Федерації футболу Тернопільської області, яку й очолив Юрик. 14 квітня виконком ФФУ позбавив повноважень федерацію Мариновського та прийняв у свої ряди федерацію Юрика.

Наразі незрозумілі мотиви та наміри нового керівництва тернопільського футболу. Відверто кажучи, футбольне господарство області перебуває у занедбаному стані, починаючи від дитячо-юнацького і закінчуючи професійним рівнем.

Привітання міського голови Тернополя Сергія Надала з Великоднем. ВІДЕО

в Новини

Дорогі тернополяни, українці, друзі!

Великдень символізує силу Віри і перемогу Добра.

Добро перемагає тоді, коли є щира Віра і наполеглива праця!

Наш видатний земляк Патріарх Йосип Спіпий сказав: «Прийдуть і для нас кращі часи, але для того потрібна наша праця, єдність, жертва і любов і над усе молитва».

Хай ці слова будуть нам дороговказом.

З Божою допомогою, завдяки наполегливій праці Україна стане сильною та заможною!

Нехай Господь дасть мир і благословення всім українським землям.

Щиро зичу кожній тернопільській родині здоров’я, добробуту, злагоди і Божої ласки!

Зі святом Світлого Христового Воскресіння!

Христос Воскрес!

З повагою,

міський голова Тернополя Сергій Надал

Тернопільському прокурору-вбивці “світить” довічне. ВІДЕО

в Новини

В’ячеслав Чайка, якого поранили у власному домі, помер у реанімації.

Напередодні його стан погіршився, сталася зупинка серця. Медики стабілізували стан пацієнта, але згодом той помер.

В’ячеслава Чайку, колись керівника міліції Рівненщини, важко поранили у власному будинку два тижні тому. Його дружина була вбита.

Після інциденту поранений в інтерв’ю ТСН розповів, що у нього поцілив його син – тернопільський прокурор Ігор Чайка.

Детальніше – в сюжеті.

До кінця року наших заробітчан у Польщі буде два мільйони, – експерт

в Новини

Офіційно в Польщі працюють 1,2 млн українців. До кінця 2017-го наших заробітчан у цій країні буде 2 млн.

Про це в коментарі Gazeta.ua розповів директор Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

“2013 року наших заробітчан в Польщі було 400 тисяч. Середня зарплата українців 500-700 євро. Виїжджають переважно на півроку. Це сезонні роботи: збір полуниці, робота на фермах чи складах. 109 тисяч українців мають довгострокові дозволи на роботу. Вони працюють програмістами, у промисловості, на будівництві, в науково- дослідних інститутах. Українцям значно спростили виїзд на роботу до Польщі. З січня 2017-го кількість виданих дозволів зросла на 40 відсотків, порівняно з минулим роком”, – каже Охріменко.

За словами експерта, раніше до Польщі більше їхали з західних областей. Тепер із усієї України.

“Чимало киян виїхали на заробітки до Польщі. З Черкаської, Вінницької, Чернігівської областей їдуть. Хоча раніше більше їздили в Росію. За останні два роки російський напрям став непопулярним. Високі зарплати залишились у Москві та Сибіру. Українцям вигідніше їхати в Польщу, там більші заробітки. Ще додалися заробітчани з Донецької та Луганської області. Їм дають дозвіл на тимчасове проживання, офіційну роботу”, – додає він.

Найближчі 2-3 роки кількість заробітчан буде зростати.

“Польщі потрібна робоча сила. Бо їхні громадяни їдуть на заробітки в Німеччину, Австрію, Ірландію. Більшість поляків позитивно ставляться до українців. У містах є цілі квартали, де живуть наші громадяни. У Вроцлавському воєводстві в школах створили класи, де викладають українською. Поляки не сприймають наших заробітчан, як конкурентів на ринку праці”, – зазначив Олександр Охріменко.

Перейти Вверх